Словарь української мови (1924)/заторохтіти

by Борис Грінченко

◀ заторохкотіти

Словарь української мови Борис Грінченко З заторохтіти

заторочити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заторохті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. „Січовик! січовик!“ заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. I. 139.