Словарь української мови (1924)/зарібний
| ◀ зарібкувати | Словарь української мови З зарібний |
зарібник ▶ |
|
Зарі́бний, а, е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний. НВол. у.
| ◀ зарібкувати | Словарь української мови Борис Грінченко З зарібний |
зарібник ▶ |
|
Словарь української мови — З
зарібний
Борис Грінченко
1924
Зарі́бний, а, е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний. НВол. у.