Словарь української мови (1924)/зарадитися
| ◀ зарадити | Словарь української мови З зарадитися |
зараз ▶ |
|
Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посовѣтоваться, попросить совѣта. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себѣ.
| ◀ зарадити | Словарь української мови Борис Грінченко З зарадитися |
зараз ▶ |
|
Словарь української мови — З
зарадитися
Борис Грінченко
1924
Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посовѣтоваться, попросить совѣта. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себѣ.