Словарь української мови (1924)/запір

by Борис Грінченко

◀ запіперечитися

Словарь української мови Борис Грінченко З запір

запірати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запі́р, по́ру, м. 1) Запоръ (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака́. Черк. у. 4) Проклятіе, бранное слово. Вх. Лем. 416.