Словарь української мови (1924)/заполоч

by Борис Грінченко

◀ заполоха

Словарь української мови Борис Грінченко З заполоч

заполочний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́полоч, чі, ж. 1) Цвѣтныя бумажныя нитки, употребляемыя для вышиванья. Чуб. VII. 427, 415. Ходила Катря у Любчики, ніби то заполочі позичати червоної. МВ. II. 102. Шила-пошила три шириночки… третю пошила та заполоччу. Чуб. III. 397. 2) Раст. = Чаполоч. ЗЮЗО. I. 125.