Словарь української мови (1924)/заповітрити

< Словарь української мови (1924)

◀ заповіт

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заповітрити

заповітритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Запові́трити, рю, риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/заповітрити&oldid=728935