Словарь української мови (1924)/запанувати
◀ запаніти | Словарь української мови З запанувати |
запара ▶ |
|
Запанува́ти, ну́ю, єш, гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86.