Словарь української мови (1924)/заноричитися
| ◀ занорити | Словарь української мови З заноричитися |
заносити ▶ |
|
Занори́читися, чуся, чишся, гл. Упасть лицомъ внизъ. Він підскочив та пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.
| ◀ занорити | Словарь української мови Борис Грінченко З заноричитися |
заносити ▶ |
|
Словарь української мови — З
заноричитися
Борис Грінченко
1924
Занори́читися, чуся, чишся, гл. Упасть лицомъ внизъ. Він підскочив та пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.