Словарь української мови (1924)/занехати

by Борис Грінченко

◀ занехання

Словарь української мови Борис Грінченко З занехати

занехаювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Занеха́ти, ха́ю, єш, гл. Оставить, покинуть, пренебречь. Любив же я дівча змалу, а тепера занехаю, бо вже иншу милу маю. Грин. III. 681. А я таку занехала матусину волю. Гол. IV. 445. Нещасливе закохання треба занехати. Гол. I. 297.