Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зана
Берлін: Українське слово, 1924

Зана́, ни́, ж. Раст. Головня зерновая, Uredo segetum. Дивись лишень… скільки Бог дав сьому чоловікові пшениці, та яка ж гарна, та чиста, нема в неї ні зани ¹), ні кукілю. — ¹) Зана — таке зілля, що як доспіє, то неначе сажа з квітки сиплеться і темнить пшеницю. Стор. I. 23.