Словарь української мови (1924)/заманячити
| ◀ заманутися | Словарь української мови З заманячити |
замарити ▶ |
|
Заманя́чи́ти, чу, чиш, гл. = Замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
| ◀ заманутися | Словарь української мови Борис Грінченко З заманячити |
замарити ▶ |
|
Словарь української мови — З
заманячити
Борис Грінченко
1924
Заманя́чи́ти, чу, чиш, гл. = Замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.