Словарь української мови (1924)/залюблювати

by Борис Грінченко

◀ залюбки

Словарь української мови Борис Грінченко З залюблювати

залюблюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Залю́блювати, люю, єш, сов. в. залюби́ти, блю́, биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють…, бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не залюбила і других чути, як говорять. МВ. II. 97. Він залюби́в, не залюби́в. Ему понравилось, не понравилось. На добрий ум научали, — ти не залюбив. Грин. III. 142. Не залюбив небіжчик кулі. Греб. 353. Одкинула вашу масть од чиряка — не залюбив: дуже почав сіпати. Харьк.