Словарь української мови
Борис Грінченко
З
залюбки
Берлін: Українське слово, 1924

Залюбки́, нар. Съ удовольствіемъ; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. I. 17.