Словарь української мови (1924)/заквітчаний

by Борис Грінченко

◀ заквітати

Словарь української мови Борис Грінченко З заквітчаний

заквітчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Закві́тчаний, а, е. 1) Убраный, украшеный цвѣтами, лентами и пр. Закві́тчана ді́вчина. Дѣвушка съ цвѣтами на головѣ. 2) Закві́тчаний вік. Счастливая жизнь. Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік! Г. Барв. 399.