Словарь української мови (1924)/заквітати
| ◀ заквитувати | Словарь української мови З заквітати |
заквітчаний ▶ |
|
Заквіта́ти, та́ю, єш, сов. в. закві́тнути, ну, неш, гл. Зацвѣтать, зацвѣсть. Які тоті квітки красні, котрі заквітають. Гол. II. 797. Ой заквітли хвіялочки, заквітли. Гол. I. 335.