Словарь української мови (1924)/закацюбти

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
закацюбти
Берлін: Українське слово, 1924

Закацю́бнути и закацю́бти, бну, неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли. Черк. у.