Словарь української мови (1924)/загилювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загилювати
Берлін: Українське слово, 1924

Заги́лювати, люю, єш, сов. в. загили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гілкою) мячъ, бросая его. 2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982.