Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завтовш
Берлін: Українське слово, 1924

Завто́вш, завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата. Рудч. Ск. I. 104.