Словарь української мови (1924)/завинути

by Борис Грінченко

◀ завинувати

Словарь української мови Борис Грінченко З завинути

завинутися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Завину́ти, ну́, не́ш, гл. = Завити 2. Купи, мати, шовку завинуть головку. Нп. Відказала вона, взявши грушу і завинула її в хустку. Св. Л. 204. Знайшла дитину, — ні в віщо завинути. Г. Барв. 529.