Словарь української мови (1924)/завиноватитися
| ◀ завиніння | Словарь української мови З завиноватитися |
завиноватіти ▶ |
|
Завинова́титися, чуся, тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.
| ◀ завиніння | Словарь української мови Борис Грінченко З завиноватитися |
завиноватіти ▶ |
|
Словарь української мови — З
завиноватитися
Борис Грінченко
1924
Завинова́титися, чуся, тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.