Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завала
Берлін: Українське слово, 1924

Зава́ла, ли, ж. 1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. НВол. у. 2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. НВол. у. Лелет у зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414. 3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18.