Словарь української мови (1924)/забуяти

by Борис Грінченко

◀ забучавіти

Словарь української мови Борис Грінченко З забуяти

завабити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забуя́ти, я́ю, єш, гл. Роскошно разростись, вырости; во множествѣ появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. К. МБ. XI. 52. Густо забуяв наш нарід на руїні. К. Дз. 16.