Словарь української мови (1924)/забора

by Борис Грінченко

◀ забондарюватися

Словарь української мови Борис Грінченко З забора

заборка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забо́ра, ри, ж. 1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. I. 138. 2) У рыболововъ: камышевая стѣнка, перерѣзывающая рѣку (употребляется при ловлѣ рыбы котце́м). Браун. 16.