Словарь української мови (1924)/котець
| ◀ котеня | Словарь української мови К котець |
коти ▶ |
|
Коте́ць, тця́, м. 1) Камышевая загородь въ видѣ почти сомкнутаго круга, стоящая въ водѣ для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у. 2) Родъ пасхальной игры, состоящей въ катаніи яицъ. КС. 1891. V. 207. См. Котючка.