Словарь української мови (1924)/забогарадити
| ◀ забовтюха | Словарь української мови З забогарадити |
забожитися ▶ |
|
Забогара́дити, джу, диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.