Словарь української мови (1924)/забалакуватися

by Борис Грінченко

◀ забалакувати

Словарь української мови Борис Грінченко З забалакуватися

забаламкати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забала́куватися, куюся, єшся, с. в. забала́катися, каюся, єшся, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.