Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
живцем
Берлін: Українське слово, 1924

Живце́м, нар. Живьемъ. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.