Словарь української мови (1924)/живиця
| ◀ живитися | Словарь української мови Ж живиця |
живичка ▶ |
|
Живи́ця, ці, ж. 1) Живица, смола выступающая отъ жары на соснѣ. 2) Канифоль. 3) Названіе водки. Вареники, знаєте, парують на столі.... От і живицю принесли. Св. Л. 222. Чаще: ледащи́ця-живи́ця. А охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову. Шевч. 160. Ум. Живи́чка.