Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
живити
Берлін: Українське слово, 1924

Живи́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Оживлять, оставлять живымъ. Мов свята небесна сила, вона серце нам живила. К. Досв. 115. Тих куркоїдів, як жидів, не живили. Ном. № 874. 2) Питать, кормить, продовольствовать. Хазяйське око товар живить. Ном. № 9972.