Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
женило
Берлін: Українське слово, 1924

Жени́ло, ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.