Словарь української мови (1924)/жалібник

by Борис Грінченко

◀ жалібний

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жалібник

жалібниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жалібни́к, ка́, м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.