Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дівиця
Берлін: Українське слово, 1924

Діви́ця, ці, ж. = Дівчина. Зоря зоряниця, красная дівиця. Ном. стр. 292, № 53. Пішов у світлицю дак знайшов дівицю. Лавр. 21. Озвався царь до дівиці. Єв. Мр. VI. 22.