Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дівер
Берлін: Українське слово, 1924

Ді́вер, ра, и ді́верь, ря, м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.