Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дівати
Берлін: Українське слово, 1924

Діва́ти, ва́ю, єш. Сов. в. ді́ти, ді́ну, ді́неш, гл. Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.