Словарь української мови (1924)/дурнісінько

by Борис Грінченко

◀ дурнісінький

Словарь української мови Борис Грінченко Д дурнісінько

дурність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дурні́сінько, нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. Харьк. 3) Совершенно даромъ. Утік панич, викормивши коні дурнісінько. Хата, 95. Оце помилилась, не переміряла добре різи та й нажала отій грапині дурнісінько півкопи жита. Левиц. Пов. 337.