Словарь української мови (1924)/дрібушки

by Борис Грінченко

◀ дрібушити

Словарь української мови Борис Грінченко Д дрібушки

дрібцювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дрібу́шки, шок, ж. мн. 1) Родъ игры: берутся вдвоемъ за руки и поставивъ носки къ носкамъ, кружатся, приговаривая: „дрібу-дрібу, дрібушечки!“ 2) Танецъ, также мелкія па въ танцахъ. Ті „дрібушки“ танцювали, ті садили гопака. Сніп. 136. Настя вийшла у танець.... виробляла дрібушки. Левиц. Пов. 111. 3) Мелко заплетенныя косы. Гол. Од. 60. Поплела коси у самі маленькі дрібушки і вінком на голову поклала. Кв. I. 50. Не плети кісоньки утроє, заплети кісоньку в дрібушки. Мет. 205. Ум. Дрібу́шечки. Ив. 77.