Словарь української мови (1924)/дриґонути

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дриґонути
Берлін: Українське слово, 1924

Дриґону́ти, ну́, не́ш, гл. То-же, что и дриґну́ти, но обозначаетъ движеніе болѣе сильное. „Бісові груші! пробубонить: які спілі і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот!“ І щоб то дриґонуть ногою та штовхнуть об цівку, то і посипались би. Стор. I. 63.