Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дристуха
Берлін: Українське слово, 1924

Дристу́ха, хи, ж. 1) Страдающая поносомъ. 2) Разжиженный слой земли, встрѣчающійся при копаніи, напр., колодца на большой глубинѣ. 3) = Дрислівка 1.