Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дристун
Берлін: Українське слово, 1924

Дристу́н, на́, м. 1) Страдающій поносомъ. 2) Раст. Polygonum lapalifolium. Шух. I. 22. Ум. Дристуне́ць, дристу́нчик.