Словарь української мови (1924)/доптати
| ◀ допрядати | Словарь української мови Д доптати |
допускати ▶ |
|
Допта́ти, пчу́, чеш, гл. = Топтати. Грин. III. 518. Взулася в черевички та й по хаті допче. Чуб. V. 156. Ми півроку допчемо, нім осьмак найдемо. Гол. I. 128.