Словарь української мови (1924)/топтати
| ◀ топтання | Словарь української мови Т топтати |
топтатися ▶ |
|
Топта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Топтать. Го́ді тобі́ мише́й топта́ти! — говорятъ тому, кто безъ необходимости топчется, ходитъ туда и сюда въ комнатѣ. Грин. I. 233. 2) Попирать. Топтати закон. Стор. Иногда въ торжественномъ стилѣ вмѣсто топчу́, то́пчуть и пр. — топта́ю, топта́ють и пр. Вже тепер правду ногами топтають. КС. 1883. VIII. 769. 3) Утаптывать; — доро́гу, сте́жку. Часто ходить, ухаживать. Чи я тобі не казала, кучерявий хлопче, що до мене кращий 'д тебе доріженьку топче. Нп. 4) Стаптывать (обувь). 5) Оплодотворять (о птицѣ). Шух. I. 238. Когут топче кури. Вх. Зн. 70.