Словарь української мови (1924)/доношати

by Борис Грінченко

◀ доносити

Словарь української мови Борис Грінченко Д доношати

доношатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доноша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) = Доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Мет. 360. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившійся ребенокъ. НВолын. у.