Словарь української мови (1924)/доношувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доношувати
Берлін: Українське слово, 1924

Доно́шувати, шую, єш, сов. в. доноси́ти, ношу́, сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. Віно́чка доноси́ти. Сохранить дѣвство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!… Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.