Словарь української мови (1924)/долігливий
| ◀ долігати | Словарь української мови Д долігливий |
долігливість ▶ |
|
Долі́гливий, а, е = Долегливий. А вже батько у позивах долігливий: поти гроші тратить, поти пнеться, поки свого доб'ється. Черном. Нужда доліглива, що їсти нічого. Валк. у.