Словарь української мови (1924)/доконечне

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доконечне
Берлін: Українське слово, 1924

Доконе́чне, нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Чуб. Та він доконешне був у селі. Уман. у. Доконечне треба. О. 1861. VI. 77.