Словарь української мови (1924)/дозволяти

by Борис Грінченко

◀ дозвоління

Словарь української мови Борис Грінченко Д дозволяти

доземний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрѣшать, разрѣшить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. I. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.