Словарь української мови (1924)/дозволяти

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дозволяти
Берлін: Українське слово, 1924

Дозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрѣшать, разрѣшить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. I. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.