Словарь української мови (1924)/догулюватися

by Борис Грінченко

◀ догулювати

Словарь української мови Борис Грінченко Д догулюватися

догуляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Догу́люватися, лююся, єшся, сов. в. догуля́тися, ля́юся, єшся, гл. Догуливаться, догуляться. Вже козачка в корчмі догулялась, що шинкарка в потилицю виганяла. Догуляються так до четверга. Грин. III. 453.