Словарь української мови (1924)/доволочувати
| ◀ доволочитися | Словарь української мови Д доволочувати |
довольний ▶ |
|
Доволо́чувати, чую, єш, сов. в. доволочи́ти, чу́, чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать послѣ посѣва. Моли б, Господи, до дощу доволочити. Харьк. у.