Словарь української мови (1924)/довалюватися

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довалюватися
Берлін: Українське слово, 1924

Дова́люватися, лююся, єшся, сов. в. довали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час тому отаману поклонитися. Чуб. V. 1011. Як нам до пекла довалитись? Котл. Ен. 2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги. Ном. № 12199.