Словарь української мови (1924)/довадити

by Борис Грінченко

◀ довада

Словарь української мови Борис Грінченко Д довадити

довадливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дова́дити, ва́жу, диш, гл. 1) Досадить. До того мені довадив, що вже й вадити більш ні в чім. Зміев. у. 2) Пріучить. Довадив хлопця до горілки. Харьк.